Коментарі Отців Церкви на святкове Євангеліє
Євангеліє від Йоана 15:17-16:2
Йо 15:17. Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! 18. Ненавидить вас світ – то знайте: Мене він ще перед вами зненавидів. 19. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. 20. Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували Мене – переслідуватимуть і вас. А слово Моє зберігали – зберігатимуть і ваше. 21. Та все те робитимуть вам за Моє ім’я, не знають бо того, хто послав Мене. 22. Якби Я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх! 23. Хто ненавидить Мене, той і Отця Мого ненавидить. 24. Був би Я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, – гріха не мали б вони. А так – ось бачили, і зненавиділи: і Мене, і Отця Мого. 25. Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони Мене без причини! 26. Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то Він і свідчитиме за Мене. 27. Та й ви свідчитимете: ви бо зо Мною від початку.» Йо 16:1. «Повідав Я вам те, щоб ви не зневірилися. 2. Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.»
Коментарі Отців Церкви
Йо 15:17 Любіть одне одного
Плодом, який ми приносимо, є любов. Аврелій Августин: Це [любов] — наш плід, про який Він сказав: «Я вибрав вас, щоб ви пішли, і принесли плід, і щоб ваш плід залишився». І те, що Він додав: «Щоб усе, чого ви попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам», — Він неодмінно дасть нам, якщо ми будемо любити один одного, оскільки це саме те, що Він також дав нам вибравши нас, коли ми не мали плоду, бо не ми вибрали Його. Він призначив нам, щоб ми приносили плід, тобто щоб ми любили один одного, плід, якого ми не можемо мати без Нього, як і гілки не можуть нічого робити без виноградної лози. Таким чином, нашим плодом є любов, яка, пояснює апостол, є «із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри» (1Тим 1:5). Коли ми любимо одне одного, ми любимо Бога. Бо не було б правдивої любові, щоб ми любили один одного, якби ми не любили Бога. Бо кожен любить свого ближнього, як самого себе, коли любить Бога. І якщо він не любить Бога, він не любить себе. Бо на цих двох заповідях любові весь закон і пророки (див. Мт 22:40) – це наш плід. І саме стосовно таких плодів Він дає нам цю заповідь, коли каже: «Оце Я вам наказую, щоб ви любили один одного». Подібним чином і апостол Павло, бажаючи поставити плід Духа на противагу ділам плоті, поставив це своїм принципом, кажучи: «Плід Духа — любов». А потім, ніби випливаючи з цього принципу і зв’язуючись ним, Він вплів разом інші, а саме: «радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал 5:22-23). Бо хто може справді радіти, якщо не любить добро як джерело своєї радості? Хто може мати справжній мир, якщо не матиме його з тим, кого щиро любить? Хто може бути довготерплячим через постійну витривалість у добрі, як не через щиру любов? Хто може бути лагідним, якщо не любить людину, якій допомагає? Хто може бути добрим, якщо таким його не робить любов? Хто може бути здоровим у вірі без тієї віри, що діє через любов? Чия тихість може бути корисною в характері, якщо не регулюється любов’ю? І хто утримається від принизливого, якщо не любить того, що гідне? Тому доречно, що добрий Учитель часто хвалить любов як єдину річ, яку потрібно похвалити. Без любові все інше, що є добрим, не допоможе, і ви не можете мати любов, не приносячи з собою всі ті інші добрі речі, які роблять людину справді доброю (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 87.1).
Йо 15:18 Цей світ ще перед вами зненавидів Мене
Приготування до переслідувань. Кипріян Карфагенський: Наскільки тяжким є випадок християнина, якщо він як слуга не бажає страждати, коли вперше постраждав його Господь! Наскільки серйозним є те, що ми не бажаємо страждати за власні гріхи, коли Той, Хто не мав власного гріха, постраждав за нас! Син Божий постраждав, щоб зробити нас синами [дітьми] Бога, але ми, людські сини, не хочемо страждати, щоб і надалі залишалися синами Бога! Якщо ми страждаємо від ненависті цього світу, Христос першим витерпів ненависть цього світу. Якщо ми терпимо докори в цьому світі, якщо вигнання, якщо тортури, Творець і Господь світу зазнав важчих речей, ніж ці. І Він також застерігає нас, кажучи: «Ненавидить вас світ – то знайте: Мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. Згадайте слово, що його був Я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували Мене – переслідуватимуть і вас». Чого б не навчав наш Господь та Бог, Він також це виконував, щоб учень не мав вибачення, якщо він навчився, але потім не застосував те, чого навчився. Нехай ніхто з вас, любі, не буде настільки наляканий страхом перед майбутнім переслідуванням або приходом загрозливого антихриста, щоб ви не були озброєні на все проповідуванням Євангелія та його заповідями — і небесними попередженнями. Антихрист приходить, але над ним приходить і Христос. Ворог ходить і лютує, але Господь негайно йде слідом, щоб помститися за наші страждання і наші рани. Противник розлючений та погрожує, але є Той, Хто може врятувати нас з його рук (Кипріян Карфагенський, Листи 55.6-7).
Проповідь Євангелія не завжди популярна. Кирило Александрійський: Слово, яке приносить задоволення слухачам, радше лестить, ніж дає користь світу. Але ті, хто слухаються слів Спасителя, не будуть виконувати своє служіння таким чином. Такий служитель віддасть перевагу радше догоджати Спасителю, і якщо служитель викликає ненависть з боку тих, хто вирішив ставитися до чесноти з крайньою ворожістю, це буде вважатися духовним багатством (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 10.2).
Засуджений світ переслідує, примирений світ страждає. Аврелій Августин: Але подивіться, той, хто переслідує, називається світом. Дізнаймося, чи той, кого переслідують, також називається світом. Чи ви зовсім глухі до голосу Христа, який говорить, а точніше до Святого Письма, яке свідчить: «Бо то Бог у Христі примирив собі світ» (2Кор 5:19)? «Ненавидить вас світ, — сказав Він, — то знайте: Мене він ще перед вами зненавидів». Ось воно, світ ненавидить. … Але який світ? «Бог у Христі примирив собі світ». Світ засуджений переслідує; примирений світ терпить переслідування. Засуджений світ включає все, що знаходиться поза Церквою та окремо від неї; примирений світ — Церква. «Бо не послав Бог, — каже Він, — у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти» (Йо 3:17) (Аврелій Августин, Проповідь 96.8).
Доказ доброти. Іван Золотоустий: Наче страждання Христа не були достатньою втіхою, Він ще більше втішає їх, кажучи їм, що ненависть світу буде доказом їхньої доброти. Їм слід було б радше сумувати… якби цей світ їх любив, оскільки це було б доказом їхньої злочестивости (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 77.2).
Йо 15:19 Приналежність до цього світу
Від цього світу, та не у ньому. Амвросій Медіоланський: Те, що нам обіцяно, вже є у вас, і предмет ваших молитов – у вас. Ви з цього світу, але не в цьому світі. Цей світ тримав вас, але не зміг утримати (Амвросій Медіоланський, Щодо дівоцтва 1.9.52).
Бог та Його вороги. Григорій Великий: Бо зневага цих лукавих [щодо нас] — наша хвала. Немає нічого поганого в тому, щоб не догоджати тим, хто не догоджає Богові. Бо ніхто не може одним і тим же вчинком догодити Богові й ворогам Божим. Той доводить, що не є другом Бога, хто догоджає Його ворогу. І тому, чия душа підкоряється Істині, доведеться боротися з ворогами цієї Істини (Григорій Великий, Проповідь на Єзекиїла 1.9.14).
Йо 15:20а Слуга не більший від пана свого
Приниження Ісуса буде приниженням Його учнів. Кирило Александрійський: Ісус показує своїм учням, що вони зустрінуться з усією ганьбою, кажучи: «Слуга не більший від пана свого». «Бо», каже Він, «злі люди нападали на Мене своїми неприборканими язиками. І, не залишивши без жодної образи, вони називали Мене одержимим дияволом, і п’яницею, і плодом розпусти. Але Я не відразу шукав їх покарання, але не бувши враженим у серце їхніми образами, Я дарував Моїм слухачам слово спасіння». Отже, не шукайте з розуму свого власного звеличення і не зневажайте межі, в яких був обмежений ваш Господь, який опустився до такого приниження заради нас, щоб отримати користь для всіх (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 10.2).
Розрада в тому, що і їхній Господь страждав. Іван Золотоустий: Він показав, що в цьому пункті вони будуть Його найпалкішими наслідувачами. Бо коли Христос був у тілі, люди воювали проти Нього, але коли Він був перенесений [на Небо], наступна битва прийшла до них. Тоді, оскільки їх було так мало, вони були налякані, що зіткнуться з нападом такого великого натовпу. І тому Він підносить їхні душі, кажучи їм, що це буде особливою темою радості, що вони їх ненавидять: «Бо ви розділите мої страждання. Тому ви не повинні засмучуватися, бо ви не кращі за Мене». Як я вже казав тобі раніше, «Слуга не більший від пана свого». Тоді є ще й третє джерело втіхи, що разом з ними ображають і Отця (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 77.2).
Йо 15:20б Переслідування і світ вірних
Хто страждає з Христом – царює з Христом. Кирило Александрійський: Це так, наче Ісус сказав: «Я, Творець всесвіту, маю під рукою все, як на Небі, так і на землі, та Я не приборкував їхньої люті й не стримував… їхніх нахилів. Натомість Я дозволив кожному вибирати свій власний шлях і дозволив усім робити те, що вони хочуть. Тому, коли Мене переслідували, Я терпів це, хоч мав силу запобігти цьому. Коли ви також слідуєте за Мною та йдете Моїм шляхом, вас також будуть переслідувати. Вам доведеться на мить терпіти огуду від тих, хто ненавидить вас, не надто турбуючись через невдячність тих, кому ви приносите користь. Ось як ви досягнете Моєї слави, бо ті, хто страждає зі Мною, також будуть царювати зі Мною» (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 10.2).
Бог принесе плоди. Кирило Александрійський: Подібно до того, як ті, хто навчений землеробству … зрізають землю плугом, а потім закопують насіння в борозну і більше не покладаються на власну майстерність, а радше залишають решту силі та прихильності Бога — Я маю на увазі проростання насіння, яке закопане в землю, і живлення його до ідеального плоду — тому я також вважаю, що тлумач найблагородніших істин повинен лише посіяти Слово, а решту залишити Богові. Тому Спаситель дає свої поради в цьому питанні своїм учням як ліки від браку духу і ліки від млявості. Бо, каже Він, ніколи не вирішуйте ухилятися від того, щоб продовжувати навчати, навіть якщо деякі з тих, хто колись був напоумлений, зведуть нанівець дану їм науку. Навпаки, виявивши, що навіть Мої слова часто не сприймаються багатьма, не прагніть перевершити Мою репутацію. Натомість ідіть Моїми слідами та не падайте духом (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 10.2).
Йо 15:21 Все те робитимуть вам за Моє ім’я
Нападаючи на вас, вони нападатимуть на Мене. Аврелій Августин: «Та все те», що «робитимуть вам», відноситься до того, що Він щойно сказав, а саме, що світ буде ненавидіти та переслідувати вас і зневажати ваше слово. … «за Моє ім’я». Іншими словами, у вас Мене ненавидітимуть, у вас Мене переслідуватимуть. Вони не дотримають вашого слова, тому що це Моє слово (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 88.2).
Йо 15:22 Якби Я не прийшов, гріха не мали б вони
Вік розуму. Ориген: Ця заява в Євангелії: «Якби Я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх!», дає зрозуміти всім, хто розумний, скільки часу людина є без гріха і коли саме вона підлягає гріху. Кажуть, що люди згрішили, після того, як вони взяли участь у слові чи розумі, тобто з того часу, коли вони були здатні зрозуміти, з того часу, коли закладений у них розум підказує їм різницю між добром і злом. Після того, як вони почали знати, що таке зло, вони відповідальні за будь-який гріх, який вони вчинили. Це значення вислову, що «нині нема їм пробачення за їхній гріх», а саме, що з того часу, як божественне слово чи розум почали показувати їм внутрішню різницю між добром і злом, вони повинні уникати та остерігатися зла: «Хто, отже, знає добро чинити, а його не чинить, – гріх тому!» (Як 4:17). (Ориген, Про початки 1.3.6).
Ісус говорить про гріх невіри. Аврелій Августин: Христос звертався лише до юдеїв, а не до будь-якої іншої нації. У них тоді був той світ, який ненавидів Христа та Його учнів. І не тільки в них, але і в цих останніх [тобто язичників] Він показав належність до того самого світу. Що ж Він має на увазі під словами: «Якби Я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони»? Чи були євреї без гріха до того, як Христос прийшов у плоті, тому що Христос не говорив з ними? Так подумає тільки найбільший дурень. Під гріхом тут Він має на увазі не кожен гріх, а певний великий гріх, який вміщає всі [інші] і який єдиний перешкоджає відпущенню інших гріхів, тобто гріх невірства. Вони не повірили в Христа, який прийшов, щоб вони повірили в Нього. Отже, цього гріха вони б не мали, якби Христос не прийшов. Його пришестя стало настільки ж обтяжене знищенням для невіруючих, як і спасінням для тих, хто вірить. … «Та нині нема їм пробачення за їхній гріх!». Якщо ті, до кого Христос не приходив і не говорив, не мали виправдання своїм гріхам, чому тут сказано, що вони не мали виправдання, тому що Христос прийшов і говорив до них? Якщо перші мали виправдання, чи це повністю зняло їхнє покарання, чи лише пом’якшило його? Я відповідаю, що це виправдання не покривало весь їхній гріх, а тільки цей, тобто те, що вони не вірили в Христа. Але вони не належать до тих, до кого Христос прийшов через своїх учнів і до яких Він говорив через них, як це робить і зараз. Бо через свою Церкву Він прийшов, і через свою Церкву Він говорить до поган (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 89.1-2).
Ті, хто не чув Євангеліє, цим не виправдаються. Аврелій Августин: Нам залишається запитати, чи тих, хто до приходу Христа в Його Церкві до поган і до слухання ними Його Євангелія, наздогнав або зараз наздоганяє кінець цього життя, — чи можуть вони мати таке виправдання ? Очевидно, що можуть, але це не привід для них уникнути загибелі. «Бо ті, що згрішили поза законом, поза законом і згинуть; а ті, що згрішили під законом, будуть суджені законом» (Рим 2:12). … Таке виправдання не тільки не приносить їм допомоги, але навіть стає додатковим загостренням. Бо ті, хто виправдовується, що не почули, це ті, хто «поза закону загинуть». У своїй промові Павло розрізняв не віруючих і невіруючих, а юдеїв та язичників, які безсумнівно загинуть, якщо не знайдуть спасіння в Спасителі, який прийшов шукати втрачене (Лк 19:10). Хоча, можна сказати, одні матимуть легші, інші суворіші покарання у своєму проклятті. Хто покараний позбавленням того щастя, даного святим, той втрачений для Бога. Але існує така ж велика різноманітність покарань, як і гріхів — хоча те, як це вирішується, є питанням, відомим лише божественній Мудрості, чимось надто глибоким, щоб людські припущення могли дослідити або висловити (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 89.3-4*).
* Дивіться також його Проповіді 143.2.
Незнання не є виправданням. Амвросій Медіоланський: Таємниця Христа настільки велика, що навіть ангели стояли перед нею вражені та збентежені. Ось чому ваш обов’язок — поклонятися Йому, і, як слуга, ось чому ви не повинні принижувати свого Господа. Ви не можете посилатися на невігластво, тому що утвердження вашої віри є причиною того, чому Він взагалі зійшов. Якщо ви не вірите, Він не зійшов для вас і не постраждав за вас. «Якби Я не прийшов, — говорить Святе Письмо, — і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх! Хто ненавидить Мене, той і Отця Мого ненавидить». Хто ж ненавидить Христа, як не той, хто говорить на Його безчестя? Бо, так само як віддавати честь належить любові, так само відмовлятися від честі належить ненависті. Той, хто ненавидить, ставить під сумнів честь Христа; той, хто любить, шанує (Амвросій Медіоланський, Про віру християнську 4.2.27*)
* Дивіться також його Яків та щасливе життя 1.4.14.
Йо 15:23 Хто ненавидить Мене, той і Отця Мого ненавидить
Син є від Отця за своїм народженням. Іларій Піктавійський: «… і Отця Мого ненавидить». Це моє твердження про відношення до Отця, яке більше ніхто не поділяє. … Він засуджує людину, яка вважає Бога своїм Отцем, але не любить Сина, як таку що використовує неправомірну свободу щодо імені Отця, оскільки той, хто ненавидить Його, тобто Сина, повинен ненавидіти і Отця. І ніхто не може бути відданий Отцеві, крім тих, хто любить Сина. Тому що єдиною причиною, яку Він називає для любові до Сина, є Його походження від Отця. Отже, Син походить від Отця не своїм приходом, а своїм народженням. А любов до Отця можлива лише для тих, хто вірить, що Син від Нього (Іларій Піктавійський, Про Трійцю 6.30).
Ті хто ненавидить Сина. Аврелій Августин: Він щойно сказав трохи раніше: «Все те робитимуть вам за Моє ім’я, не знають бо Того, хто послав Мене» (Йо 15:21). Тут виникає питання, яке не можна ігнорувати: як вони можуть ненавидіти когось, кого не знають? Якщо вони ненавиділи Бога, вважаючи Його чимось іншим, а не Богом, це не була ненависть до Бога. …Якби юдеїв запитали, чи люблять вони Бога, вони відповіли б, що, звичайно, люблять Його, не навмисно збрехавши, а лише помилково вважаючи, що люблять. Бо як могли ті, хто ненавидів Істину, любити Отця Істини? Вони не бажали, щоб їхня поведінка була засуджена, і все ж завдання правди — засудити таку поведінку. І тому вони ненавиділи Істину, хоча в той час вони не знали, що Він і є Істина, яка прийшла засудити їх. Тому вони ненавидять те, чого не знають. І, ненавидячи це, вони, звичайно, не можуть нічого іншого, як ненавидіти Того, від кого Він народився. Через те, що вони не знають правди, яка засуджує їх як народжена від Бога Отця, певно, що вони не тільки не знають Отця, але й ненавидять самого Отця (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 90.1,3).
Йо 15:24 Особливі діла свідчать
Слова і діла свідчать про Ісуса. Іван Золотоустий: Ісус заздалегідь проголошує, що їх чекає не мала кара. Бо, оскільки вони постійно удавали, що вони переслідують Його через Отця, щоб позбавити їх цього виправдання, Він каже: Я дав їм науку, Я додав чудеса, які, згідно з законом Мойсея, повинні переконати всіх, якщо сама наука є теж доброю. Якби Я не вчинив між ними діл, яких ніхто інший ніколи не чинив, вони не мали б гріха (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 77.2).
Чи ніхто раніше не чинив таких діл? Аврелій Августин: Їх [тобто тих, хто ненавидить Христа] гріх полягав у тому, що вони не повірили Йому, попри Його вчення та Його чудеса. … Але чому Він додає, «що їх ніхто інший не вчинив»? Христос не зробив нічого більшого, ніж воскресіння мертвих, яке, як ми знаємо, робили стародавні пророки до Нього*. … Чи йдеться про те, що Він робив щось, чого ніхто інший не робив? Але й інші робили те, чого не робив ні Він, ні хто інший. … Це правда. Але жоден із стародавніх пророків, про яких ми читаємо, не зцілював стільки тілесних вад, хвороб, немочей. Не кажучи вже про поодинокі випадки, Марко каже… що скрізь, куди б Він не входив, у села, чи міста, чи країни, вони клали хворих на вулицях і просили, щоб вони могли доторкнутися лише до краю Його одягу. І кожен, хто доторкався до Нього, оздоровлявся (Мр 6:56). … Таких діл, як ці, ніхто інший не робив у них. У них, каже Він, маючи на увазі не серед них чи перед ними, а безпосередньо в них, тому що Він їх зцілив… за що вони, безумовно, повинні були відповісти Йому любов’ю, а не ненавистю. … Нечестиві ненавидять Господа, але праведники люблять Його безоплатно [безкоштовно], оскільки вони не очікують інших дарів, крім Нього самого, бо Він сам буде всім у всьому. … Але навіть там, де певні діла, подібні до деяких із цих, були зроблені раніше, той, хто робив такі речі, насправді не робив їх, бо це Він [тобто Ісус] робив це через них, тоді як Ісус творить ці чудеса своєю власною силою (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 91.1-4).
* Далі Августин наводить багато прикладів чудес як у Старому, так і в Новому Завіті.
Йо 15:25 Ненависть без причини
Проповідувати тим, хто нас ненавидить. Кирило Александрійський: Тут наш Господь чітко показує, що Він знає про вперту вдачу юдеїв*, і Він передрік та заздалегідь знав, як вони відреагують. Однак Він усе ще ставився до них з лагідністю та прощенням, як і личить Його божественній природі. Бо Він поставив перед ними Слово, яке закликало їх до спасіння, навіть якщо вони були погано налаштовані прийняти Його. І якщо хтось із них мав добру й відповідну вдачу, то Він навіть утверджував їхню віру чудами. Тут Він також дає своїм учням значну користь, маючи на меті, щоб у дусі прощення вони могли поширити проповідування спасіння навіть на тих, хто ображав їх, і навіть у цьому можна було б побачити, що вони йдуть шляхом досконалості, який вперше був відкритий у Христі (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 10.2).
* Кирило має на увазі саме тих юдеїв, з якими спілкується Ісус.
Ігнорувати це пророцтво – не розумно. Феодор Мопсуестійський: [Ісус каже]: якби Я не спілкувався з ними ділом і словом, вони б мали що сказати. Але тепер, оскільки вони не приймають Моїх слів, вони явно засуджені за свою ворожнечу до Мене та до Отця. Через це пророцтво (див. Пс 35:19 (34:19 LXX); 69:4 (68:5 LXX)) Він також показує, що їхня ненависть до Нього була безпідставною (Феодор Мопсуестійський, Коментарі на Йоана 6.15.25).
Умисний, свідомий гріх. Григорій Великий: Одна справа не робити добра, інша справа — ненавидіти вчителя добра, бо є різниця між раптовими та навмисними гріхами. Наш стан взагалі такий, що ми любимо те, що є добрим, але через слабкість не можемо його виконувати. Але грішити навмисно означає не робити або не бажати того, що є добрим. Як, отже, інколи важча образа – любити гріх, ніж чинити його, так і ненавидіти справедливість є більшим злом, ніж не чинити її. Є деякі в Церкві, які не тільки не роблять доброго, але навіть переслідують його і ненавидять в інших те, що вони нехтують робити самі. Гріх цих людей полягає не в слабкості чи незнанні, а в умисному, свідомому гріху (Григорій Великий, Мораль на Книгу Йова 25.11.28).
Йо 15:26а Прихід Утішителя
Цей Утішитель є з нами у наших бідах. Кирило Єрусалимський: Його називають Утішителем, тому що Він втішає та підбадьорює нас, і допомагає нашим недугам. Ми не знаємо, про що нам молитися, як слід, але сам Дух заступається за нас зітханнями невимовними (Рим 8:26), тобто заступається перед Богом. Дуже часто когось ображають та несправедливо знеславлюють за Христа. Мучеництво наближається; муки з усіх боків, і вогонь, і меч, і люті звірі, і яма. Але Святий Дух тихо шепоче їм: «Надійтеся на Господа» (Пс 27:14 (26:14 LXX)). Те, що зараз відбувається з вами, це дрібниця; винагорода буде велика. Потерпіть трохи, і ви назавжди будете з ангелами. «Страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися» (Рим 8:18). Він зображує таким людям Царство Небесне. Він дає їм можливість побачити рай насолоди (Кирило Єрусалимський, Катехитичні лекції 16.20).
Син є Заступником, Дух – Утішителем. Ориген: Здається, що ім’я Paraclete розуміється у випадку нашого Спасителя як заступник. Бо сказано, що Він заступається перед Отцем за наші гріхи (1Йо 2:1-2). У випадку Святого Духа, Paraclete слід розуміти як утішителя, оскільки Він дарує розраду душам, яким відкриває осягнення духовного знання (Ориген, Про початки 2.7.4).
Святий Дух є життєдайною водою з неба. Іреней Ліонський: Господь обіцяв послати Утішителя, який приєднає нас до Бога. Бо як ущільнена грудка тіста не може бути сформована з сухої пшениці без рідини, ані хліб не може мати єдності, так само і ми, бувши багатьма, не могли б стати одним у Христі Ісусі без цієї води з неба. І як суха земля не дає плодів, якщо не отримує вологи, так само й ми, бувши спочатку сухим деревом, ніколи не змогли б утворити плоди, що дають життя, без навмисного дощу згори.
Йо 15:26б Дух Істини походить від Отця
Походить від Отця, спочиває в Сині. Іван Дамаскин: Ми також віримо в єдиного Святого Духа, Господа Животворящого, який походить від Отця і спочиває в Сині, об’єкт рівного поклоніння і прославлення з Отцем і Сином, оскільки Він є єдиносущним та рівновічним; Дух Божий, прямий, авторитетний, джерело мудрості, життя та святості; дійсний Бог, до якого, разом з Отцем і Сином, звертаються [вірні]; нестворений, повний, творчий, всеправлячий, вседіючий, всемогутній, нескінченної сили, Господь усього творіння, не підпорядкований комусь; обожнюваний, не обожнений; наповнюючий, не наповнений; сприйнятий, не сприймаючий; освячуючий, а не освячений; заступник, що приймає благання всіх; в усьому подібний до Отця і Сина: походить від Отця і передається через Сина, бере участь у всьому творінні, через себе створює і вкладає в сутність, освячує і підтримує всесвіт: має існування, існує у своєму власному та особливому вигляді існування, невіддільний і неподільний від Отця і Сина, що володіє всіма якостями, якими володіють Отець і Син, за винятком того, що не зачатий і не народжений. Бо Отець безпричинний і ненароджений; оскільки Він не походить ні з чого, але походить від самого себе, свого буття, а також не отримує жодної якості від іншого. Швидше, Він сам є початком і причиною існування всіх речей певним і природним чином. Але Син походить від Отця шляхом зародження, і Святий Дух так само походить від Отця, але не за способом зародження, а за сходженням. І ми дізналися, що існує різниця* між народженням і сходженням, але природи цієї різниці ми жодним чином не розуміємо. Крім того, народження Сина від Отця і сходження Святого Духа є одночасними (Іван Дамаскин, Православна віра 1.8).
* Див. Григорій Богослов, Слово 37.
** Див. Григорій Богослов, Слово 29.35.
Святий Дух сходить. Григорій Богослов: Святий Дух є істинно Духом, що істинно походить від Отця, але не так, як Син, бо не з народження, а через сходження. … Є один Бог у цих Трьох, і ці Троє є Одним (Григорій Богослов, Слово 39.12).
Син посилає Духа від Отця. Іларій Піктавійський: Прийде Утішитель, і Син пошле Його від Отця, а Він є Дух істини, що від Отця походить. … Він пошле від Отця Духа істини, що від Отця походить. Тому [Син] не може бути одержувачем, оскільки Він відкривається як відправник. Залишається лише переконатися у нашій впевненості щодо того, чи вірити нам у вихід співіснуючої Істоти чи у процесію істоти народженої. …Якщо хтось вірить, що є різниця між отриманням від Сина і виходом від Батька, безсумнівно, отримати від Сина та отримати від Отця буде розглядатися як одне й те саме. …Бо коли Він каже, що все, що має Отець, є Його і що з цієї причини Він заявив, що це має бути отримано від Його власного, Він також навчає, що те, що отримано від Отця, все ж отримано від Нього самого, тому що все те, що має Отець, є Його (Іларій Піктавійський, Про Трійцю 8.19-20).
Дух Отця і Сина. Аврелій Августин: Про те, що Він є Духом Отця, говорить сам Син: «Від Отця походить», а в іншому місці: «Не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме» (Мт 10:20). Про те, що Він також є Духом Сина, говорить нам апостол: «Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває: Авва, Отче!» (Гал 4:6), тобто «примушує нас взивати». Зрештою, ми взиваємо, але в Ньому, тобто через Його любов, що виливає в наші серця, без якої кожен, хто волає, волає марно. Тому він також каже: «Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить» (Рим 8:9). Тож якій особі Трійці належало б спілкування в цьому товаристві, як не тому Духові, який є спільним для Отця і Сина? (Аврелій Августин, Проповідь 71.29).
Святий Дух, зісланий Отцем і Сином. Амвросій Медіоланський: Коли ви чуєте, що Син посилає Духа, ви можете подумати, що Дух має підлеглу силу. Отже, і Отець, і Дух послали Сина. Крім того, Отець і Син послали Духа. Його послав Отець, бо написано: «Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я Моє зішле» (Йо 14:26). Син послав Його, бо сказав: «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини». Отже, якщо Син і Дух посилають один одного, як посилає Отець, то немає образи підкорення, але є спільність влади (Амвросій Медіоланський, Про Святого Духа 3.1.7-8).
Обидвоє, Отець і Син, зсилають Духа Святого. Іван Золотоустий: [Дух] буде гідний віри, тому що Він є Духом істини. Тому Він назвав Його не Святим Духом, а «Духом істини». Але коли Він каже, що «від Отця походить», то показує, що [Дух] точно знає все, як і Христос про себе говорить: «Я знаю, звідкіля прийшов Я і куди йду» (Йо 8:14). Він також говорив там про правду. «Якого зішлю вам» означає, що посилає вже не тільки Отець, але й Син (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 77.3).
Йо 15:26в Святий Дух свідчитиме за Сина
Дух знає те, що знає Син. Амвросій Медіоланський: Отже, Святий Дух походить від Отця і свідчить про Сина. Свідок, вірний і правдивий, свідчить і про Отця. Немає повнішого вираження божественної величі, нічого більш ясного щодо єдності божественної сили, ніж це, оскільки Дух знає те саме, що й Син, який є свідком і невіддільним учасником таємниць Отця (Амвросій Медіоланський, Про Святого Духа 1.1.25).
Йо 15:27 Та й ви свідчитимете
Святий Дух дає силу свідченню апостолів. Феодор Мопсуестійський: Коли ви говорите, Дух своїм свідченням підтвердить ваші слова явними ознаками, як також сказав апостол: «Слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрости, а в доказі Духа та сили» (1Кор 2:4). Знаки, що відбулися силою Духа в ім’я Господа, показали велич Того, Хто зазнав страстей, і водночас дурість тих, хто насмілився розіп’яти Його (Феодор Мопсуестійський, Коментарі на Йоана 6.15.27).
Свідчення апостолів є важливим. Іван Золотоустий: У питаннях віри те, що дає право на віру, це те, що ви дізналися те, у що ви вірите, від очевидців. … Тому Йоан також каже: «І я бачив і засвідчив: Він – Син Божий» (Йо 1:34). … Відповідно, Ісус дозволив їм покласти багато подробиць свого свідчення на те, що вони їх бачили, коли сказав: «Та й ви свідчитимете: ви бо зо Мною від початку». Самі апостоли також часто говорять подібним чином (Дії 2:32; 10:41). … Бо вони [люди] з більшою готовністю сприймали свідчення тих, які були Його товаришами, тому що поняття Духа було ще далеко поза ними. Тому Йоан також у той час у своєму Євангелії, говорячи про кров і воду, сказав, що він сам це бачив, роблячи факт того, що він бачив це, еквівалентом найвищого свідчення для них, хоча свідчення Духа є більш певним, ніж свідчення зору, але не так із невіруючими (Іван Золотоустий, Проповіді на Діяння Апостолів 1).
Йо 16:1 Щоб ви не зневірилися
Тренування через труднощі. Феодор Мопсуестійський: Я передбачив вам це все, каже Він, щоб, коли трапляться раптові несподівані труднощі, ваша рішучість не зменшилась і не зазнала краху, а натомість щоб через постійні роздуми ви могли пройти через ці труднощі (Феодор Мопсуестійський, Коментарі на Йоана 6.16.1).
Завзяття, спрямоване невірно. Беда Преподобний: Спаситель завчасно попередив своїх учнів, що вони не тільки будуть віддалені від спілкування зі своїми співгромадянами, але також зазнають смерті від їхніх рук. Юдеї думали, що вони служать Богу, переслідуючи служителів Нового Завіту з ненавистю та заподіянням смерті. Апостол каже: «Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна» (Рим 10:2). Тут Він [Христос] ніби каже: «Ви зазнаєте побиття та страждань від ваших співгромадян, але прийміть їх тим стійкіше, усвідомлюючи, що ви страждаєте від них не стільки через ненависть до себе, скільки через ревність до Божого закону». Пам’ятаючи про цю пораду, блаженний мученик Стефан молився за своїх убивць. Ці ревнителі Закону вважали, що вони служать Богові, коли вбивали провісників благодаті (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 2.16).
Йо 16:2 Переслідування та неправильне служіння Богові
Христове попередження передрікає успіх учнів. Аврелій Августин: Загалом, я не думаю, що Ісус хотів висловити щось інше, окрім того, щоб вони могли зрозуміти й радіти, що самі привернуть так багатьох до Христа. Коли їх виганяли з юдейських конгрегацій, зрештою просто вигнати їх було недостатньо, і ці юдеї не дозволяли їм жити, боячись, що їхня проповідь усіх наверне до імені Христа і відверне від дотримання юдаїзму, ніби те, що вони проповідували, було самою правдою Бога. Саме так слід розуміти Його згадку про юдеїв, коли Він сказав про них: «Виключать вас із синагог». Бо свідки, іншими словами, мученики Христові, були так само вбиті язичниками. Однак язичники, діючи, вважали, що вони служать не правдивому Богові, а своїм власним фальшивим божкам. Але кожен юдей, який убивав проповідників Христа, думав, що він служить Богові, вважаючи, що всі, хто навернувся до Христа, відкидають Бога Ізраїля (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 93.3).
Перед цим «служінням» юдеї очищали себе. Ориген: Що сказав Спаситель, пророкуючи учням … спочатку було виконано у Його власній справі. Бо ті, що вимагали, щоб Він помер, думали, що приносять службу Богові, і пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися (Ориген, Коментарі на Євангеліє від Йоана 28.235-36).
Церкви могли бути синагогами. Аврелій Августин: Але яка була завдана шкода апостолам, коли їх вигнали з юдейських синагог, наче вони не збиралися незабаром відділятися від них, хоч їх ніхто не виганяв? Без сумніву, Він хотів оголосити, що юдеї відмовляться прийняти Христа, тоді як учні … не збираються залишати Його. І тому учні, які не могли б існувати без Нього, також були б викинуті разом з Ним тими, хто не хотів би мати Його своїм місцем проживання. Бо направду не було іншого народу Божого, крім цього насіння Авраама. І якби вони тільки визнали та прийняли Христа, то залишилися б як природні гілки оливкового дерева (Рим 11:17). Церкви Христа також не відрізнялися б від юдейських синагог. Вони були б одним і тим самим, якби також захотіли залишитися в Ньому. Але оскільки вони відмовилися, продовжуючи тримати Христа назовні, їм не залишалося нічого іншого, як виганяти із синагог тих, хто не відмовлявся від Христа (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 93.2).
Мета співучасті у стражданнях Христа. Кипріян Карфагенський: Ніхто не повинен дивуватися тому, що нас турбують постійними переслідуваннями та невпинно випробовують все більшими стражданнями, коли Господь передбачив, що так станеться в останні часи. Своїми повчаннями та напученнями Він навчив нас до цієї боротьби. Також Петро, Його апостол, навчав, що переслідування відбуваються, щоб випробувати нас. Ми повинні дивитися на приклад праведних, які йшли перед нами, і повинні бути приєднані до любові Бога через смерть та страждання. Бо Він писав у своєму посланні: «Любі, не дивуйтеся тій пожежі, що у вас постає, вам на пробу, немов би з вами діялось щось дивне, але, тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному Його з’явленні раділи та веселились. Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім’я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться!» (1Пт 4:12-14). Вони справді зневажають ім’я Христа, але ми його прославляємо (Кипріян Карфагенський, Листи 55.2).
Переклад фрагментів з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament IVb, John 11-21 (2007)
Ілюстрація: Данило Мовчан – ікона Борис і Гліб
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
